Вид меліорації – агролісотехнічна Заходи – лінійні (полезахисні) лісонасадження Для чого проводять заходи – забезпечують захист від  вітрової  і  водної ерозій та поліпшення грунтово-кліматичних умов сільськогосподарських угідь шляхом створення  полезахисних  і стокорегулюючих лісосмуг Зміст заходів детально Лісомеліоративні насадження належать до протиерозійних заходів постійної дії з тривалим строком окупності, які за своїми властивостями є багатофункціональними. Вони послаблюють силу вітрів і поліпшують мікроклімат полів, сприяють снігозатриманню й перешкоджають здуванню снігу в гідрографічну мережу, затримують і регулюють стік талих та зливових вод, змінюють у кращий бік гідрологічний режим території й підвищують вологість полів, захищають ґрунти від змиву і розмиву та дефляції, створюють стійкі форми агроландшафту, які є визначальними для проведення обробітку ґрунту і сівби сільськогосподарських культур. Комплекс протиерозійних лісонасаджень виключає вітроломні та водорегулювальні полезахисні лісосмуги, розміщені з урахуванням рельєфу місцевості й основного напрямку панівних вітрів; прибалкові, прияружні та прибережні лісосмуги; суцільні й куртинні лісонасадження на сильноеродованих, сильнодеградованих та інших непридатних для сільськогосподарського виробництва землях. У системі заходів щодо захисту ґрунтів від ерозії комплекс лісомеліоративних насаджень займає чільне місце в екологобезпечному формуванні території водозбірних басейнів, агроландшафтів і захисті ґрунтового покриву від змиву, розмиву та видування. Місце розташування лісомеліоративних насаджень визначається проектами землеустрою з контурно меліоративною організацією території, а створюють їх за локальними техно-робочими проектами. Комплекс лісомеліоративних насаджень ефективно виконує свої захисні функції цілорічно протягом десятків років. Вони сприяють підвищенню ґрунтозахисної ефективності агротехнічних протиерозійних заходів, зростанню врожайності сільськогосподарських культур. Постійно діючим фактором захисту полів від пилових бур, суховіїв є вітроломні полезахисні лісосмуги. Їхній позитивний вплив поширюється на відстань, яка дорівнює 25-30 висотам дерев, а 1 га лісосмуги заввишки 10 м захищає 25-30 га полів. Найкраще виконують свою роль вітроломні смуги, розміщені перпендикулярно до напрямку панівних вітрів. Допускається відхилення в напрямку розміщення основних смуг до 350. Насадження створюють продувної та ажурної конструкції. Це на 40-60% знижує швидкість вітру, поліпшує мікроклімат і позитивно впливає на ріст та розвиток сільськогосподарських культур. Підвищується відносна вологість повітря, зменшується випаровування води з ґрунту на міжсмугових полях, а також надходження сухих і перегрітих мас повітря в період суховіїв. Полезахисні лісонасадження є постійно діючим фактором щодо снігозатримання та рівномірного його розподілу на поверхні полів, що захищає озимі посіви від вимерзання. Смуги продувної конструкції відзначаються тим, що у нижній (приземній) частині вертикального поздовжнього їх профілю є суцільний просвіт. Це в основному смуги з густокронних порід без чагарникового підліска й узлісся або з низьким підліском, який не досягає до нижньої частини крон дерев, через що між ними залишаються просвіти достатнього розміру. Смуги ажурної конструкції, як правило, створюють з однієї деревної породи. На землях зі схилом понад 10 усі полезахисні лісосмуги по довгих межах полів повинні бути водорегулювальними і розміщуватися впоперек схилу або під допустимим нерозмиваючим схилом. Водорегулювальні лісосмуги є багатофункціональними. Вони виконують функції із зниження розмиваючої енергії стоків талих і зливових вод, зарегулювання стоку на схилах, снігозатримання, нагромадження ґрунтової вологи, поліпшення мікроклімату на полях, захисту ґрунтів від дефляції, а рослинності від посух і суховіїв. Водорегулювальні лісосмуги повинні мати ажурну або продувну конструкцію з обов’язковою наявністю низькорослих чагарникових насаджень. Для зарегулювання поверхневого стоку на примережевих схилах залежно від їхньої довжини, улогованості, гідрокліматичних та інших особливостей застосовують систему водорегулювальних (стокорегулювальних) лісосмуг. Відстань між ними встановлюють з урахуванням їхнього впливу на процеси формування поверхневого стоку талих і дощових вод на прилеглих полях, допустимих нерозмиваючих швидкостей водних потоків, ступеня улогованості схилу й форми його профілю, схилу та шорстості поверхні, інтенсивності атмосферних опадів. Оптимальні параметри системи водорегулювальних лісонасаджень обґрунтовують у техно-робочому проекті протиерозійних заходів в ув’язці з проектом внутрішньогосподарського землеустрою або у його рамках. Розміщення водорегулювальних і вітроломних лісосмуг та інших лісонасаджень визначають при розробці протиерозійної організації території. Створення суцільних та куртинних лісонасаджень із деревночагарникових порід на сильноеродованих і сильнодефльованих земельних ділянках із змитим, розмитим і видутим ґрунтовим покривом, на пісках та інших деградованих непродуктивних землях забезпечує захист їх від водної й вітрової ерозій та природне оздоровлення і відновлення родючості, зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище. До таких насаджень належать також прияружні й прибалкові лісосмуги. Куртинні лісонасадження створюють також на пасовищах для відпочинку в них худоби. Затримання лісонасадженнями і поглинання стічних вод, щонадходять із вищерозташованих полів та інших земельних ділянок, зумовлюється ступенем розпилення стоку і характером надходження води у насадження та інфільтраційною властивістю ґрунту. Важливу роль при цьому відіграє пухка лісова підстилка, яка зберігає на високому рівні максимальну водопроникність лісового ґрунту. Лісонасадження є також акумуляторами твердого стоку, а прибережні смуги і фільтрами, що запобігають замуленню та забрудненню їх шкідливими реагентами. Для посилення протиерозійної дії лісосмуг в деяких випадках їх поєднують із будівництвом гідротехнічних земельних протиерозійних споруд типу валів-канав. Для забезпечення найвищої протиерозійної та господарської ефективності полезахисних лісосмуг потрібно постійно наглядати за їхнім станом і своєчасно проводити рубки догляду, щоб вони мали продувну чи ажурну конструкцію та необхідну кількість низькорослих чагарникових порід. Створення системи захисних лісонасаджень завжди позитивно позначається на структурі агроландшафту і його екологічному стані. Лісові насадження ефективно впливають на вітровий режим, снігозатримання, захист ґрунтів від дефляції, формування мікроклімату. Під лісовою рослинністю не розвивається ерозія, волога, що стікає по схилу, перехоплюється лісовою підстилкою, поповнюючи запаси ґрунтових та підгрунтових вод, які живлять річки, озера і є важливим ресурсом поповнення питної води для населення. На заліснених територіях створюються кращі умови для життєдіяльності дикої флори і фауни та безпечного проживання диких птахів і тварин.