| Чумиза — теплолюбна рослина. Насіння її починає проростати за температури 7—10 °С, оптимальна температура проростання — 12— 16 °С. Молоді рослини витримують приморозки до мінус 2—З °С. Добре росте і розвивається за температури 20—22 °С. Похолодання під час цвітіння і достигання подовжує вегетацію чумизи. На початку вегетації (до кущіння) чумиза росте дуже повільно. Вегетаційний період ранньостиглих сортів триває 100—110, а більш пізньостиглих —120—140 діб. В умовах короткого світлового дня розвиток чумизи, як і інших просоподібних злаків, прискорюється. Чумиза — дуже посухостійка культура: добре розвинена коренева система використовує вологу з глибоких шарів ґрунту. На утворення одиниці маси сухої речовини чумиза витрачає 150—200 одиниць маси води. Чумиза добре використовує вологу опадів другої половини літа, не терпить від запалу, не пошкоджується просяним комариком. | Найкращими попередниками для вирощування чумизи є просапні зернобобові та озимі культури. | Високі врожаї чумизи збирають на чорноземах, каштанових та осушених торфових ґрунтах. За умов правильної агротехніки добре росте на окультурених підзолистих і піщаних ґрунтах. Кислі, заболочені й засолені ґрунти для її вирощування непридатні. | Обробіток ґрунту під чумизу такий самий, як і під просо. Крім зяблевої оранки і боронування, навесні проводять не менше двох культивацій з одночасним боронуванням для очищення поля від бур’янів. | Під чумизу рекомендується вносити повне мінеральне добриво (N45-60P45-60K45-60). На підзолистих ґрунтах урожаї чумизи після внесення добрив збільшуються у 2—3 рази. Внесення у рядки під час сівби 50 кг/га гранульованого суперфосфату підвищує врожай та прискорює достигання насіння. | По довжині вегетаційного періоду розрізняють сорти: ранні (100—110 сут ), середні (110—130 сут ) і пізні (понад 130 сут ). Перед сівбою насіння протруюють вітаваксом 200, 75% з.п. з нормою витрати 2 кг/т. | Чумизу на зелений корм, силос і сіно на чистих полях висівають рядковим способом з нормою висіву 10 15 кг/га. | Сіють чумизу, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 10—12 °С. На зерно її висівають у досить ранні строки, після сівби ранніх зернових культур (раніше проса). На зелений корм або силос чумизу сіють дещо пізніше, у 2—3 строки. Досить урожайні також післяукісні посіви. Під час висівання на зерно зазвичай застосовують широкорядний спосіб з міжряддями 45 см і нормою висіву 6—8 кг/га. Насіння чумизи дрібне, тому загортають його на 2—3, а на легких і сухих ґрунтах — 3—5 см. Щоб мати дружні сходи, посіви коткують кільчастими котками | Догляд за посівами чумизи такий самий, як і проса. На широкорядних посівах проводять 3—4 міжрядних обробітки ґрунту з виполюванням бур’янів у рядках. | На зелений корм і сіно чумизу збирають на початку викидання волотей. Скошують рослини на висоті 7—8 см, щоб краще відростала отава. На зерно чумизу збирають роздільним способом наприкінці воскової стиглості. Чумиза стійка проти обсипання, тому її можна збирати прямим комбайнуванням після повного достигання насіння. | Із зерна її виробляють крупу, яка за поживною якістю прирівнюється до пшона. Зерно чумизи містить у середньому 13,5% білка, близько 62 безазотистих екстрактивних речовин і до 5% жиру. Зелений корм, сіно, солому і полову її добре поїдають тварини. Зерно чумизи широко використовують для годівлі свійської птиці, а дерть — для годівлі свиней і великої рогатої худоби. |