| Проблему білка і покращання азотного балансу не можна розв’язати без збільшення посівних площ сої. В її насінні міститься 38-40% білка, 18-20 – жиру, 22-35% інших поживних речовин. Завдяки біологічній фіксації азоту соя забезпечує свою потребу в цьому елементі на 70-80% та залишає його до 80 кг/га в ґрунті після збирання врожаю у кореневих післяжнивних рештках. Головною умовою збільшення валових зборів є підвищення продуктивності рослин у результати застосування адаптованих конкурентоспроможних технологій вирощування, які передбачають комплекс послідовних технологічних операцій, спрямованих на отримання високого врожаю якісного насіння сої. Використання потенціалу нових і перспективних сортів, застосування високопродуктивної техніки, збалансованої за макро- й мікроелементами системи удобрення, ефективного захисту від шкідливих організмів – основні складники таких технологій.Соя – культура короткого світлового дня, вимоглива до тепла. Сума ефективних температур, необхідних для росту, розвитку та формування врожаю, залежить значною мірою від сорту і становить від 1700 до 3200 0C. Насіння сої проростає при температурі 6-7°С. У фазі проростання і сходів оптимальною є температура 20-22°С, в період цвітіння – 22-25°С, утворення бобів – 20-23°С, на період достигання – 18-20°С. Молоді рослини відносно легко переносять заморозки до – 2,5°С. На початкових етапах росту та розвитку сої властива висока посухостійкість.Критичними у вологозабезпеченості сої є період від цвітіння до наливу зерна, який триває 40-48 днів. За цей період рослина використовує 10,2% води від загального водоспоживання. Саме міра забезпеченості сої вологою протягом цього періоду визначає рівень продуктивності її посівів. Коефіцієнт водоспоживання коливається від 1500 до 2500 м3 води на формування 1 т насіння.Високі врожаї сої отримують на добре аерованих ґрунтах, які не мають надмірної кислотності.Місце в сівозміні. Сою слід розміщувати у просапних ланках сівозмін, на полях, чистих від бур’янів. | Найкращими попередниками сої є пшениця озима, ячмінь ярий, гречка, кукурудза на силос та зелений корм. Недоцільно розмішувати її після зернобобових та багаторічних бобових трав, у Східному та Лівобережному Лісостепу – після посівів соняшнику. У польовій сівозміні на попереднє місце сою повертають не раніше ніж через 3-4 роки. | Обробіток під сою диференціюється залежно від попередника, засміченості бур’янами і спрямований на очищення поля від них, вирівнювання його поверхні, накопичення й збереження вологи. Основний обробіток включає два лущіння стерні та зяблеву оранку на глибину 25-27 см. Перше лущіння проводять на глибину 6-8 см, друге – через 2-3 тижні на глибину 10-12 см на забур’янених площах для істотного знищення бур’янів. У роки із тривалим і теплим післязбиральним періодом обробіток виконують за типом поліпшеного напівпару. На чистих від бур’янів полях з мінімальною кількістю рослинних решток в умовах Лівобережного Лісостепу оранку доцільно замінити на безполицеве розпушування плоскорізами-глибокорозпушувачами або культиваторам-плоскорізами на глибину 18-20 см. В умовах Центрального Лісостепу на площах, підготовлених з осені, рекомендується застосовувати поверхневий обробіток у поєднанні з безполицевим глибоким розпушуванням.За наявності сучасного комплексу високопродуктивної техніки та ефективних гербіцидів можливий мінімальний або нульовий обробіток, витрати палива при цьому зменшуються на 20 і 70% відповідно порівняно із традиційним обробітком.Допосівний обробіток ґрунту повинен бути спрямований на створення сприятливих умов для рівномірного загортання насіння й сприяти масовій появі сходів. Він включає закриття вологи, вирівнювання зябу, культивацію і при внесенні ґрунтових гербіцидів – їхнє загортання. По вирівняному незабур’яненому зябу достатньо провести одну передпосівну культивацію культиваторами з плоскорізальними лапами, на полях, засмічених падалицею та бур’янами, необхідно провести дві культивації: І – знищення сходів падалиці та бур’янів (глибина 8-10 см), II – перед сівбою на глибину 5-6 см з одночасним боронуванням та вирівнюванням, щоб створити щільне посівне ложе насінню, яке висіватиметься.При швидкому підсиханні посівного шару і за недостатньої кількості опадів доцільно використовувати комбіновані агрегати, за допомогою яких зменшується кількість обробітків, скорочуються строки виконання робіт. | Соя досить вимоглива до родючості ґрунтів і добре реагує на внесення добрив. На формування 1 т зерна соя виносить із ґрунту 70-100 кг азоту, до 40 – фосфору й калію. Біологічні властивості культури дають змогу добре використовувати післядію як мінеральних, так і органічних добрив, фіксувати молекулярний азот повітря в симбіозі з бульбочковими бактеріями, засвоювати важкодоступні форми фосфатів. Для умов північної частини Лісостепу на сірих лісових ґрунтах під зяблеву оранку рекомендується вносити по 60-90 кг/га діючої речовини фосфорних і калійних добрив і 30-45 кг/га діючої речовини азотних навесні, для умов східної частини – по 30-40 кг діючої речовини на 1 га, Центрального Лісостепу – внесення N60Р6оК60, або припосівне внесення в рядки суперфосфату (50 кг/га) чи нітроамофоски, для Лівобережного Лісостепу – 20-25 кг/га амофосу в рядки одночасно із сівбою. | В сільськогосподарських підприємствах доцільно вирощувати 2-3 сорти, різні за періодом достигання. Для умов Лісостепу перевагу слід віддавати ранньо- та середньостиглим сортам, таким як Чернівецька 8, Київська 91, Анжеліка, Діона, Білосніжка, Романтика, ЮГ-30, Мрія, Краса Поділля, Агат, Аметист, Алмаз, Феміда, Срібна, Маша та ін. Період їхньої вегетації становить 98-110 днів, середня урожайність – 2,2-2,4 т/га. Перспективними сортами в умовах Лісостепу є Анастасія, Альбіна, Говерла, Гудзон, Даная, Златовласка, Ірина, Поема, Полтава, ПВС – 00,8, ПВС – 00,1.Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовується очищене насіння з високою схожістю й енергією проростання, яке здатне дати дружні та сильні сходи. Перед сівбою сої для боротьби із хворобами (пероноспорозу, білої та сірої гнилей) насіння культури протруюють фундазолом 50% з.п. (3,0 кг/т), вітаваксом 200 ФФ, в. с. к. (2,5-2,6 кг/т). У день сівби посівний матеріал обробляють штамами азотфіксуючих та фосфатмобілізуючнх бактерій або ризоторфіном (200 г/га) із додаванням мікроелементів (0,5-1,0%-й розчин молібденовокислого амонію) і стимулятора росту При обробленні слід пам’ятати, що пряме сонячне проміння згубно діє на бульбочкові бактерії. | Соя порівняно з іншими культурами має підвищені вимоги до тепла в період сівба – сходи. Саме цим вимогам і повинні відповідати строки сівби. Основним їхнім критерієм є рівень термічного режиму (120С на глибині 10 см). При ранній сівбі насіння сої у непрогрітий грунт воно уражується хворобами і, як правило, сходи є зрідженими й недружними. Запізнюватись із строками сівби також не можна, затримка її на 1 день призводить до подовження періоду вегетації культури на 1-2 дні та зниження урожайності культури.Сою, як правило, висівають широкорядним способом із шириною міжрядь 45 см. Норма висіву насіння 600-700 тис. шт. (90-100 кг) на 1 га. | У господарствах із високою культурою землеробства та при використанні високоефективних гербіцидів застосовують звичайні рядкові способи сівби з шириною міжрядь 15 см та стрічкові 45+( 12,5+12,5) см способи. За таких умов норму висіву збільшують до 0,8-1,2 млн схожих насінин на 1 га. Оскільки соя при проростанні виносить на поверхню ґрунту сім’ядолі, глибоке загортання її насіння недопустиме. Оптимальною глибиною загортання насіння є 3-4 см. | Основне завдання догляду за посівами сої зводиться до зменшення шкідливої дії бур’янів і конкуренції культурних рослин за сонячну енергію, елементи мінерального живлення та воду.Для одержання дружних і рівномірних сходів ефективне, особливо в суху погоду, післяпосівне прикочування ґрунту. Ефективним заходом є боронування посівів сої (фаза сім’ядольних листочків), коли бур’яни перебувають у фазі білої ниточки або тільки-но з’явилися на поверхні . Боронують легкими або середніми боронами при швидкості трактора 3-4 км/ год. упоперек посіву після 11-ї год дня, коли знизиться тургор у рослин. За необхідності через 15-17 днів після появи сходів (фаза 3-4 справжніх листків) проводять міжрядний обробіток ґрунту на глибину 5-6 см.Внесення ґрунтових гербіцидів для знищення бур’янів (курячого проса, щириці, мишію, лободи білої та ін.), як правило, виключає проведення механічного обробітку ґрунту. На полях з високою потенційною засміченістю орного шару насінням однорічних, переважно злакових бур’янів, доцільно використовувати трефлан 480, к. е. (2,0-5,0 л/га) перед сівбою з негайним загортанням у ґрунт або після сівби харнес ( 1,5-3,0 л/га) чи трофі 90, к. е. (1,5-2,0 л/га), які не потребують негайного загортання.У період вегетації сої, у фазі 1-3 справжніх листків, для боротьби з бур’янами ефективними є базагран, 48% в. р. (1,5-3,0 л/га). У фазі 2-4 справжніх листків посіви сої обробляють блазером 2С в. р. к. (1,5-2,5 л/га) при висоті бур’янів 5-8 см. Проти одно- та багаторічних злакових бур’янів у фазі 4-5 справжніх листків сої застосовують арамо 50, к. е. (1,0-2,0 л/га), фюзілад супер 125 ЕС, к. е. (1,0-3,0 л/га), галаксі топ, в. р. к. (1,5-2,5 л/га). За висоти бур’янів 5-20 см доцільно застосовувати таргу, 10% к. е. (1,0-2,0 л/га), шогун 100 ЕС, к. е. (0,8-1,2 л/га), незалежно від фази розвитку культури – селект 120, к. е. (0,4-0,8 л/га). Проти злакових та однорічних дводольних бур’янів слід використовувати Півот, 10% в. р. к. (0,5-1,0 л/га) до сівби, до сходів або у фазі 2-3 справжніх листків сої.В Україні відомо 114 видів шкідників сої – це комахи, кліщі, слимаки тощо. Найбільш уразливі рослини у фази – періоди закладання генеративних органів та формування насіння. При загрозі розповсюдження шкідників посіви обробляють препаратами Бі -58 новий, 40% к.е., (0,5-1,0 л/га), арріво, 25% к.е. (0,4 л/га) та ін., за появи пероноспорозу, бактеріальних плямистостей, церкоспорозу, антракнозу, інших хвороб застосовують альєтт, 80% з. п. л 2-1,8 кг/га), ровраль 50 ВП (1,5 кг/га) та ін.За недостатнього росту бульбочок азотфіксуючих бактерій на коренях рослин (менше 5 шт./рослину) та при впрошуванні вищих за продуктивністю сортів ефективним є внесення в підживлення азотних і фосфорних добрив у дозі 20-30 кг/га у фазі бутонізації. | Сою збирають прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості при вологості зерна 14-16%. Висота зрізу рослин не повинна перевищувати 6-8 см, оскільки близько 6-7% бобів розміщується на висоті до 5 см, тому різальний апарат встановлюють на найнижчий зріз. Для запобігання дробленню насіння частоту обертання барабана знижують до 500-600 об., при вологості насіння нижче 12% – до 300-400. Оптимальна швидкість при збиранні – 3-4 км/год. | Первинне очищення насіння сої проводиться на машинах ОВП-20А або ОВС-25. Верхні решета встановлюють з круглими отворами діаметром 7,5- 8,0 мм, нижні – 5,0-6,0 мм або продовгуваті шириною 4,0-4,5 мм. Після очищення насіння сої підлягає висушуванню. Перші 5 год. його сушать при температурі 30-35°С, поступово збільшуючи до 40°С. |