| Соняшник – основна олійна культура України. За високого рівня технології вирощування врожайність сучасних гібридів сягає 3,5-4 т насіння з 1 га за олійності 50% і більше. На насіння соняшнику або його олію є попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Соняшник – одна з небагатьох конкурентоспроможних культур зони Лісостепу. Соняшник – посухостійка рослина, яка на формування врожаю витрачає з ґрунту значну кількість вологи (3000-6000 т/га). Потреба у волозі від сходів до появи кошика – до 30%, від появи кошика до цвітіння – 40-50, під час наливу зернівок – 30-40%. Тому найчастіше поля, звільнені від соняшнику, залишають під чистий або зайнятий пар. Затінення у посівах цієї культури не тільки знижує врожайність, а й негативно позначається на вмісті олії та її якості. Холодостійкість соняшнику хоч і невисока, але його насіння може задовільно проростати при температурі 6-10 оС. Оптимально ранні строки сівби сприяють раціональнішому використанню запасів вологи та прискорюють його дозрівання і строки збирання. | В структурі посівних площ частка соняшнику повинна становити не більше 10-12%. Повторне його розміщення на одному і тому самому полі допускається не раніше як через 7-8 років, оскільки створюються сприятливі умови для масової появи хвороб та шкідників соняшнику, що зумовлює суттєве зниження врожайності й погіршення якості олії. Соняшник не рекомендується висівати після культур, які використовують надто багато води з нижніх шарів ґрунту. Це – багаторічні трави, сорго, суданська трава, буряки цукрові. Кращими попередниками для цієї культури є зернові колосові (озимі пшениця і жито, ячмінь ярий овес), задовільні – кукурудза на силос та зерно. | Під соняшник основний обробіток слід вести лише в літньо-осінній період. Розміщення по веснооранці – недопустиме. Мета обробітку як основного, так і передпосівного – зменшення засміченості бур’янами та створення такої будови орного шару, при якій би найповніше нагромаджувалася та зберігалась волога в ґрунті. Відразу ж після збирання колосових культур проводять лущіння стерні дисковими боронами на глибину 5-6 см у 2 сліди. Через 1,5-2 тижні повторно розпушують грунт на 14-16 см важкими дисковими боронами або культиваторами-плоскорізами. До цього вносять мінеральні добрива. Основний обробіток – на 22-25 см виконують плугами з передплужниками в агрегаті із зубовими боронами чи котком або плоскорізами-глибокорозпушувачами. Календарний строк – кінець вересня – початок жовтня. Перед замерзанням грунт обробляють на 8-10 см культиватором КПС-4 без борін. Передпосівна підготовка ґрунту зумовлюється попередником та строками сівби. Мета передпосівного обробітку ґрунту – зберегти на глибині загортання насіння достатню кількість вологи, знищити сходи зимуючих та ранніх ярих бур’янів, вирівняти поверхню ґрунту та забезпечити рівномірне загортання насіння на оптимальну глибину. Це досягається проведенням розпушування відразу ж після настання у верхньому шарі фізичної спілості ґрунту зубовими боронами або боронами типу ВНІЦ-Р. Після цього поверхня вирівнюється різними шлейфами, волокушами, вирівнювачами. Зяб вирівнюють під кутом 40-50° до напрямку оранки. За умови вирівнювання зябу восени можна відмовитися від інтенсивного весняного обробітку (закриття вологи + рання культивація + передпосівна культивація), а провести передпосівну культивацію з боронуванням і шлейфуванням без закриття вологи рано навесні. При цьому врожайність не зменшується і забезпечується економія матеріальних ресурсів. На переущільнених ґрунтах із низьким вмістом гумусу необхідно весняний допосівний обробіток ґрунту проводити за звичайною схемою: закриття вологи і + рання культивація + передпосівна культивація. В сучасних технологіях вирощування соняшнику обов’язково застосовують ґрунтові гербіциди (трефлан, харнес, дуал голд, трофі, ептам, стомп, трифлурекс, фронтьєр та ін.), у разі сильного забур’янення площі або незадовільної дії ґрунтових гербіцидів застосовують посходові гербіциди (фуроре супер, богун та ін.). | На формування 100 кг насіння соняшник використовує близько 5-6 кг азоту, 2,5-3 – фосфору, 18-19 кг калію. Для соняшнику властива здатність кореневої системи добре засвоювати калій з важкорозчинних сполук ґрунту. Рівень споживання елементів живлення залежить від багатьох чинників, у тому числі – від біологічних особливостей сорту чи гібрида. У споживанні елементів живлення він має декілька критичних періодів. На початку вегетації до утворення кошика соняшник повільно розвивається і споживає незначну кількість поживних речовин. Потреба в елементах живлення зростає у період від утворення кошика до початку дозрівання. Надмірне живлення азотом на початку розвитку й недостача азоту у фазі утворення кошика призводять до зниження продуктивності соняшнику. Тому важливо, починаючи з фази 4 пар справжніх листків, забезпечити культуру азотом. На чорноземах типових середньосуглинкових застосування азоту в дозі 20 кг діючої речовини локально в грунт у фазі 4-5 пар листків забезпечує достовірний приріст урожаю насіння соняшнику – 250 кг/га. Початковий період від сходів до утворення кошика є критичним щодо фосфорного живлення. Нестача його спричинює порушення азотного обміну, що уповільнює розвиток рослин, зменшується їхня величина, кількість квіток у суцвітті, а відтак і продуктивність. Після цвітіння наявність фосфору в ґрунті не має вирішального значення. Соняшник належить до групи культур із помірною реакцією на удобрення: максимальний приріст урожаю при застосуванні оптимальних доз добрив сягає 400-500 кг/га. Ефективність добрив зумовлюється строками, способами їхнього внесення, наявністю елементів живлення, особливо фосфору, погодними, ґрунтово-кліматичними умовами тощо. Для умов центральної частини Лісостепу оптимальними дозами добрив є N60P40-90К40-60 При високому рівні забезпеченості ґрунту фосфором немає потреби вносити азотні добрива, і навпаки – чим нижчий їхній вміст, тим більшою має бути доза азотних та фосфорних добрив. Критичним у споживанні калію є період утворення кошика: обмеження його кількості різко знижує врожайність. Тому необхідно дози добрив під соняшник розраховувати згідно з картограмами забезпеченості ґрунту поживними елементами. При цьому слід звернути увагу на тип ґрунту. На опідзолених і сірих лісових малогумусних ґрунтах застосовують повне мінеральне удобрення. Найбільший ефект забезпечується від осіннього внесення (під основний обробіток ґрунту). У разі весняного внесення добрив їх застосовують локальним способом за допомогою культиваторів-рослинопідживлювачів. Таке застосування ефективніше від розкидного на 10-12%. Соняшник споживає значну кількість мікроелемента бору (у 4 рази більше, ніж буряки цукрові), тому його доцільно вносити 1,2-1,5 кг/га. | Нині площі соняшнику засівають переважно гібридами, продуктивність яких значно вища, ніж у сортів. Це вимагає щорічного поновлення, придбання гібридного насіння, вартість якого дуже висока. Але у зв’язку з тим що норма висіву насіння не перевищує 6-7 кг/га, у загальних витратах частка на насіння незначна – всього 1,5-2%. Як правило, насіння надходить у господарства уже протруєним, готовим до сівби. В разі, коли насіння не оброблялось отрутохімікатами до реалізації, це слід обов’язково виконати в господарстві, поєднуючи цю роботу з обробленням насіння стимуляторами росту, такими як: емістим С-15 мл, агростимулін -15 мл трептолем -10-15 мл на 1 т насіння. Ці регулятори росту можуть сприяти підвищенню олійності до 3,5% та збільшенню виходу олії на 16-18%. Для протруювання насіння соняшнику використовують такі препарати: колфуго супер, 20% в.с., промет 400, 40% м.с. та інші. Серед кращих сортів для умов Лісостепу такі: Альфа, Блейзер, Заграва, Захват, Карат, Логос, Сонячний настрій, Степок, Сотник, Тріумф, Аріадна Євраліс, Еней та ін. | До сівби соняшнику приступають після закінчення сівби ранніх ярих та буряків цукрових. На цей період грунт на глибині загортання насіння прогрівається до 8— 10°С. За наявності в господарстві достатньої кількості гербіцидів для внесення під соняшник зволікати з сівбою не слід. | Сіють соняшник пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см з таким розрахунком, щоб на період збирання густота насадження становила 47-52 тис. рослин на гектар. Для цього норму висіву схожого насіння необхідно збільшувати на 15-20%, це – 4,3-4,7 насінини на 1 м (погонний) рядка. Оптимальною глибиною загортання насіння є 5-6 см. При пересиханні верхнього шару ґрунту, чого допускати не можна, глибину загортання насіння можна збільшити до 7-8 см. Сіють соняшник сівалками СУПН-8, СПЧ-6. | Відразу ж після сівби соняшнику поле коткують кільчасто-шпоровими котками або водоналивними в агрегаті зі зчіпками. Для повного використання ширини зчіпки застосовують трисекційні котки і їхні окремі ланки. Для знищення бур’янів проводять до- та післясходове боронування. Перше боронування виконують через 3-4 дні після сівби, друге – при утворенні у рослин 1-2 пар справжніх листків. На полях із великою кількістю післяжнивних решток боронування по сходах не проводять. Розпушують міжряддя соняшнику в міру необхідності. При слабкій забур’яненості посівів можна задовольнитись проведенням одного міжрядного обробітку, а при сильній – двома або трьома. Для розпушування міжрядь і захисних зон рядків посівів застосовують культиватори типу КРН. Для боротьби з бур’янами в захисних зонах рядків культиватори обладнують просапними боронами КЛТ-38 (до культиватора КРН-5,6) і КРН- 38 (до культиватора КРН-4,2), підгортальниками КРН-52. При проведенні другого розпушення застосовують підгортальники на базі стрілчастих лап. Із шкідників, які є на посівах соняшнику, найбільших втрат наносять дротяники, несправжні дротяники, бурякові довгоносики, різні види трав’яних клопів, попелиці та ін. Для кожного виду існують свої пороги шкодочинності: для дротяників і несправжніх дротяників – 5 екз./м2 (до сівби), бурякових довгоносиків (сірого й чорного) – 2 екз./м2 (на період сходів), попелиць – 20% заселених рослин (на період бутонізації). Із хвороб соняшнику найбільш небезпечними в умовах Лісостепу є біла, а також сіра гнилі кошиків і стебел, фомоз, борошниста роса. З метою захисту сходів від хвороб потрібне протруювання посівного насіння препаратами: колфуго супер, космос 500, круізер 350, промет 400. Для збільшення продуктивності в бакові суміші з протруйниками додають регулятори росту рослин: трептолем, агростимулін, емістим та ін. У період вегетації при загрозі розповсюдження попелиці застосовують Бі-58 новий, 40% к. е. – 1,0-1,5 л/га. | У загальному комплексі впрошування соняшнику збирання врожаю – найбільш трудомісткий процес. Головна вимога до збирання – забезпечення обмолоту насіння без втрат із мінімальними затратами праці і засобів, створення умов для впрошування наступних культур у сівозміні. Зниження втрат при збиранні – важливий резерв збільшення валових зборів на 0,2-0,3 т/га. Соняшник починають збирати, коли побуріють і стануть сухими кошики не менш як у 75-80% рослин, а в решти будуть жовто-бурими і жовтими, вологість насіння становитиме 12-13%. У разі ураження посівів білою й сірою гнилями починають збирання при вологості насіння 18-20%, але зібраний урожай необхідно відразу ж очистити і довести насіння до вологості 12%. Одним із заходів зниження вологості насіння при збиранні, прискорення дозрівання, зниження ураженості кошиків та насіння гнилями є десикація. Для цього використовують препарати реглон супер, 15% в. р., Баста, 14% в. р. внесення 2-3 л/га препарату при зниженні вологості насіння соняшнику до 33-37% дає змогу на 8-10 днів раніше починати збирання. Десикація, як правило, проводиться за допомогою сільськогосподарської авіації. Обприскують уранці, після спадання роси, або після 16-ї год. Збирають соняшник комбайном СК-5 «Нива» із пристроєм ПСП-1,5 або комбайнами Дон-1200 і Дон-1500 із пристроями відповідно ПСП-8 і ПСП-10. Вимоги до збирання: • втрати за збиральним агрегатом (насіння в зрізаних і незрізаних кошиках, у полові) не повинні перевищувати 3%, • засміченість насіння не більше 1,5%, в тому числі повністю обрушеного – 0,5%. | При надходженні насіння на тік його необхідно ретельно очистити та відсортувати. Це дасть змогу знизити вологість насіння, створити кращі умови для зберігання його в складських приміщеннях. Насіння соняшнику зберігається при значно нижчій вологості (7-8%), ніж інших культур, тому календарні строки його збирання повинні збігатися з найсухішим періодом протягом сільськогосподарського року. Це – друга половина серпня – перша половина вересня. Але природного зниження вологості насіння до 8-10%, навіть за посушливих умов, майже ніколи не спостерігається. Тому без застосування десикації посівів соняшнику ефективне вирощування високоврожайних гібридів неможливе. |
