| Картопля не вибаглива до тепла. Мінімальна температура проростання бульб – 5-6, а оптимальна – 13-15°С. При 35-40°С затримуються початковий ріст і поява сходів. Проростання бульби залежить також від вологості ґрунту. При весняному садінні досходова вологість не повинна опускатися нижче 70, а при літніх 80-85%НВ. Важливе значення у регулюванні вологості ґрунту в період від садіння до появи сходів мають перед- чи післясадивні поливи невеликою нормою (150-250 м3/га). У перший місяць вегетації закінчується ріст столонів і зав’язування бульби. Період бутонізації і початку цвітіння характеризується швидким ростом бульб, інтенсивність якого в значній мірі залежить від температури і вологості ґрунту. Оптимальна температура ґрунту для утворення бульб – 17-19 С. При температурі понад З0°С асиміляційна діяльність листків картоплі й бульбоутворення припиняється. Картопля – світлолюбна рослина, проте надмірна кількість сонячної інсоляції, характерна для південного зрошуваного регіону, знижує урожайність і призводить до виродження картоплі Вироджена картопля, одержана в умовах взаємодії високих температур і вірусної інфекції, слабо реагує на високу агротехніку внесення добрив і стає непридатною для подальшої репродукції. Зрошення (2-3 поливи) знижує ураження картоплі хворобами виродження. Уникнути виродження в умовах посушливої зони зрошуваного землеробства можна при літніх строках садіння картоплі, фаза бульбоутворення якої зміщується на осінній період з помірним температурним режимом. На початку росту й розвитку картопля маловибаглива до вологи. У період утворення і подовження столонів потреба у волозі значно збільшується. Перебої у водопостачанні на цьому етапі розвитку призводять до утворення на столонах материнської рослини дрібних дочірніх бульбочок, що знижує урожайність на 29-32%. Критичним щодо вологи є період утворення і активного росту бульб, який збігається із цвітінням картоплі. Дефіцит вологи у період інтенсивного формування бульб викликає їх деформацію і різке зниження врожайності. Надмірна вологість ґрунту при бульбоутворенні сприяє загниванню кореневої системи і загибелі рослин від нестачі повітря. Транспіраційний коефіцієнт картоплі – 400-550. Картопля вибаглива до пухкості, повітро- і водопроникності ґрунту. Проростаючі бульби, коріння картоплі, молоді бульби споживають кисень повітря, що знаходиться в ґрунті, в багато разів більше, ніж коріння й підземні органи інших рослин. Цим пояснюється висока вибагливість картоплі до пухкості ґрунту. Важкі суглинки і дуже ущільнені ґрунти, особливо при близькому рівні підґрунтових вод, непридатні для картоплі. Не бажані для неї і засолені ґрунти. В умовах зрошення картопля ставить підвищені вимоги до наявності поживних речовин у ґрунті й чутлива на внесення добрив. З елементів живлення вона найбільше споживає калію і мало фосфору. Калій посилює процеси фотосинтезу, білкового і вуглеводного обміну, суттєво впливає на величину і якість урожаю картоплі, підвищує стійкість її проти хвороб. Він відіграє важливу роль у водному режимі рослини: підвищує тургор клітин, завдяки чому підтримується внутрішній тиск у тканинах рослин. При нестачі калію бульби набувають подовженої форми, бувають малими і погано зберігаються. Добра забезпеченість картоплі фосфором прискорює розвиток рослин починаючи з появи сходів. При нестачі його в ґрунті зменшується галузистість куща затримуються бутонізація, цвітіння, бульбоутворення картоплі й погіршуються її смакові якості. Нестача азоту знижує продуктивність листкового апарату, урожайність і вміст крохмалю в бульбах. | У польових зрошуваних сівозмінах картоплю розміщують після зернових бобових, кукурудзи, озимих, які вирощували після бобових та по обороту пласта, а іноді й по пласту багаторічних трав. Господарства з інтенсивним використанням зрошуваних земель практикують садіння картоплі за післяжнивними культурами минулого року, вирощеними після озимої пшениці. Кращими попередниками в овочевих сівозмінах є коренеплоди, цибуля, капуста, огірки й баштанні культури. Не можна розміщувати картоплю після помідорів, перцю, баклажанів і тютюну. Беззмінне вирощування картоплі небажане, оскільки бульби сильно уражаються дротяниками. На одному й тому самому полі висаджувати на продовольчі потреби її можна через 2-3 роки, а на насіння – через 4-5 років. Літні посіви картоплі розміщують після ранніх овочів, озимих та ярих культур, які вирощують на зелений корм і сіно, насінні ділянки іноді розміщують по чорному пару. При вирощуванні для продовольчих потреб картоплю можна вирощувати після ранньої картоплі. | Щодо ґрунтових умов, то кращими для неї є легкі за механічним складом дерново-підзолисті супіщані, глинисто-піщані, а також торфові ґрунти. Найкраще вдається вирощування цієї культури на чорноземах та сірих лісових ґрунтах. Кислотність ґрунту повинна бути близькою до нейтральної (рН 5,6-6,0). При вищій кислотності ґрунти необхідно вапнувати. Вносити вапнякові добрива потрібно під попередники картоплі. | Під картоплю починають з лущення стерні на глибину 8-10 см слідом за збиранням попередника. При наявності великої кількості рослинних решток поле обробляють важкою дисковою бороною БДТ-7 на глибину 10-12 см. Зяблеву оранку проводять на глибину 27-З0, а якщо дає змогу гумусовий шар – на 30-32 см. У суху погоду перед оранкою бажано проводити провокаційний полив у нормі 150-250 м3/га. При наявності колорадського жука, личинок дротяників і несправжніх дротяників одночасно з оранкою в ґрунт вносять аміачну воду (5-8 ц/га), яка є і азотним добривом, і засобом знищення шкідників. Слідом за оранкою поле вирівнюють довгобазовими планувальниками і чизелюють на глибину 14-16 см. Після експлуатаційного вирівнювання поверхні поля на солонцюватих ґрунтах під культивацію вносять гіпс або фосфогіпс по 5-6 т/га. Вирівняний зяб весною боронують у двох напрямках. Ущільнений за зимовий період ґрунт перед садінням картоплі культивують на глибину 10?12 см чи проводять чизелювання на 16-18 см. При сильному ущільненні ґрунт навесні переорюють плугами без полиць на 16-18 см і глибше впоперек напрямку садіння картоплі. На ділянках, вільних від рослин, до літнього строку садіння картоплі ґрунт обробляють по типу чорного пару. Після ранніх овочів і культур, які збирають на зелений корм, ґрунт під картоплю літніх строків садіння залежно від механічного складу і глибини родючого шару, орють на глибину від 20-22 до 30-32 см, потім проводять передсадивний полив у нормі 350-450 м3/га. Перед садінням картоплі ґрунт культивують на глибину розміщення бульб. Нині дуже поширений спосіб садіння картоплі в гребні ґрунту. Пізно восени культиватором КРН-4,2 з підгортачами нарізують гребні висотою 18-20 см, які зберігаються до садіння картоплі. Гребні можна нарізувати і весною. Ефективні й щілини, нарізані весною під гребнями. Нарізують щілини за 1-3 дні до садіння картоплі, глибина щілин – 45-50 см. | Система добрив повинна забезпечити безперервне надходження до рослин поживних речовин, особливо під час найбільшої потреби в них – у період утворення бульб. Картопля позитивно реагує на внесення органічних, мінеральних і зелених добрив. Бажано в ґрунт заорювати солому та післяжнивні рештки. З мінеральних добрив під картоплю на поливних землях вносять аміачну селітру, гранульований суперфосфат і сірчанокислий калій. Калійні добрива, що містять хлор, знижують вміст крохмалю в бульбах, погіршують смакові їх якості, тому застосовувати їх недоцільно. На чорноземах і темно-каштанових ґрунтах півдня України під ранню картоплю рекомендується вносити 30-40 т/га гною і N150-180P120-150K80-90. При таких нормах основного добрива картоплю на важких ґрунтах не підживлюють. На легких ґрунтах необхідно вносити 50-60 т/га гною і N180-200P150-180K90-120. Частину розрахункової норми азотних добрив (25-З0%) вносять при підживленні до бутонізації картоплі. На солонцоватих ґрунтах півдня України калійні добрива не застосовують. При визначенні системи живлення треба враховувати те, що екологічною службою України визначена максимальна норма внесення азоту під картоплю – N120-140. При правильному використанні зазначені норми здатні забезпечувати одержання 300-400 ц/га бульб. Гній, фосфорні й калійні добрива вносять під зяблеву оранку, ? норми азотних добрив – навесні під культивацію або під переоранку, а ? при підживленні. Ранню картоплю підживлюють один раз, після з’явлення повних сходів, а пізніх строків садіння – два рази – після з’явлення сходів і під час бутонізації. Ефективні добрива і при застосовуванні з поливною водою. У районах, де картопля уражається фітофторозом, доцільно позакореневе фосфорне підживлення поєднувати з обприскуванням рослин бордоською рідиною. В останні роки почали широко застосовувати локальне внесення всієї норми мінеральних добрив на глибину 15-20 см – в зону формування основної частини – кореневої системи картоплі ? при передсадивному нарізуванні гребнів. Внесені таким чином добрива посилюють дихання і переведення крохмалю у розчинні цукри, які витрачаються на живлення молодих проростків. При активізації процесів обміну речовин збільшується кількість вічок на бульбах і стебел у кожному гнізді, рослини повніше використовують площу живлення й сонячну радіацію. За 5-10 днів разом з локальним внесенням добрив навесні нарізують гребені, що на З0?40% економить витрату добрив. Картоплю літніх строків садіння розміщують, в основному, після культур, які багато використали поживних речовин з ґрунту, що необхідно враховувати нарівні з величиною запланованої врожайності при визначенні норми внесення добрив. На чорноземах і каштанових важко- і середньосуглинкових ґрунтах залежно від наявності у них поживних речовин необхідно вносити 40-60 т/га гною і N90-120P120-150K90-120. На легких піщано-суглинових ґрунтах норми добрив збільшуються на 20-25%. Гній, фосфорні й калійні добрива вносять під післяжнивні культури чи восени під оранку, азотні – у травні-червні – до передсадивної підготовки ґрунту. | Сортооновлення насінної картоплі рекомендується робити через 5-6 років. У спеціалізованих господарствах необхідно вирощувати 3-4 сорти різних строків достигання, співвідношення сортів рекомендується таке: ранні й середньоранні – 40%, середньостиглі – 25, середньопізні й пізні – 35%. В умовах поливного землеробства перевагу віддають сортам з підвищеним вмістом крохмалю, стійким проти виродження, і тим, що забезпечують при цьому високу віддачу зрошення і добрив. На зрошуваних землях добре зарекомендували себе такі сорти: ранні – Воротинська рання, Гарт, Зов, Ікар, середньоранні – Невська, Світанок київський, середньостиглі – Гатчинська, Огоньок, Українська рожева, середньопізні – Воловецька, Витязь, Зарєво, пізньостиглі – Темп. Для двоврожайної культури використовують сорти: Гатчинська, Темп, Огоньок, Незабудка. Ефективний спосіб підвищення врожайності картоплі – передсадивне пророщування бульб. При весняному садінні воно дає можливість одержати більш ранні сходи і прискорити бульбоутворення.Пророщування бульб ранніх сортів картоплі триває 20 25, середньостиглих – 35 40 днів. Температура пророщування – 12 15°С. Це роблять у світлих стоплюваних приміщеннях на стелажах, у плівчастих ящиках або світлопрозорих поліетиленових мішках місткістю 10 12 кг. Для кращої циркуляції повітря і видалення надмірної вологи в мішках роблять отвори. Картопля, що пророщується в мішках, втрачає більше вологи, ніж на стелажах або в ящиках. | Оптимальними строками садіння картоплі вважають час, коли грунт на глибині 10 см прогрівається до 6-8 С. Це приблизно друга-третя декада квітня. На присадибних ділянках, городах і дачах застосовують різноманітні способи і густоту садіння картоплі. Найбільш ефективним в індивідуальному секторі є садіння в гребені. Відстань між гребенями повинна бути не менше 60 см. Густота садіння кущів – 50-55 тис. штук на 1 гектар або 5-5.5. тис. штук на 10 соток при відстані між картоплинами в рядку 20 см. Глибина садіння – 5-6 см. | Весняне садіння картоплі проводять у ранні строки, одночасно з початком сівби ранніх зернових культур, коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до 5-6°С. Садять картоплю картоплесаджалками СН-4, САЯ-4, КСМ-4, К.СМ-6. Бульби з пророщеними паростками висаджують переобладнаними картоплесаджалками СН-4Б з ручною подачею в сошники. Для цього використовують і розсадосадильні машини. Загальноприйнята ширина міжрядь для картоплі – 70 см. Зменшення її до 60 см дещо підвищує урожай картоплі, але утруднює міжрядний обробіток, погіршує товарні якості бульб. Великий інтерес представляють міжряддя шириною 90 см, які дають можливість застосовувати при догляді за картоплею підвищену швидкість агрегата. Густота садіння в рядку залежить від розміру бульб, їх сортових особливостей і родючості ґрунту. Відстань між крупними бульбами повинна бути 30-35, між дрібними й розрізаними – 20-25 см. Норма висаджування бульб залежить від їх розміру і призначення культури. Якщо бульби дрібні (25-50 г), їх треба висаджувати з розрахунку 70-75 тис./га, середні (50-80 г) не менше 60-65 і великі (80-100 г) – не менше 50-55 тис./га. Бульби масою 30-50 г є економічно найбільш виправданим садивним матеріалом. Глибина садіння картоплі на легких супіщаних ґрунтах – 10-12, на важких суглинкових, а також на заливних ділянках з близьким заляганням підґрунтових вод – 6-8 см. Заслуговує уваги і широкого впровадження у виробництво гребневий спосіб садіння картоплі в нарізані з осені або весною гребні без будь-якої передсадивної підготовки ґрунту. Цей спосіб порівняно із звичайним садінням забезпечує кращу вологозабезпеченість, велику розпущеність, кращу аерацію ґрунту, більш раннє достигання врожаю і якісне його збирання, а також підвищення врожаю – на 10-20 %. Літнє садіння застосовують для боротьби з вироджуванням картоплі. Садити можна бульби врожаю минулого року або свіжозібрані. Літнє садіння свіжозібраними бульбами забезпечує одержання здорового і більш продуктивного насіннєвого матеріалу, ніж звичайне літнє садіння бульбами врожаю минулого року. Треба відзначити, що багато сортів картоплі, які мають тривалий період спокою, поки не можна використовувати для літніх строків садіння. Період спокою свіжозібраних бульб усувають фізичними методами, або за допомогою хімічних реагентів. Необхідною умовою порушення періоду спокою і проростання свіжозібраних бульб картоплі, насамперед, є високий вміст у них розчинних вуглеводів, тому недостиглі бульби, багаті цукрами, кращі, ніж достиглі. У зв’язку з цим урожай збирають у кінці цвітіння картоплі при зеленому картоплинні, коли бульби ще покриті шкіркою, яка легко здирається. Для прискоренного порушення періоду спокою, картоплю обробляють стимуляторами росту. Для цього на 10 л води беруть 100 г тіосечовини, 100 роданистого калію, 100 г борної кислоти, 50 мг гіббереліну, 200 янтарної кислоти, 100 мг гетероауксину. Витрата розчину – 50 л на 1 т картоплі. Для дезинфекції, запобігання бульб від загнивання в ґрунті і зниження уражуваності їх паршею до зазначеного обсягу робочого розчину додають 2,5 мг ТМТД. Строки літнього садіння визначають сортовим складом і кліматичними умовами зони вирощування. Тривалість збирання і садіння молодих бульб кожного окремо сорту не повинна продовжуватися більше 10 днів після закінчення цвітіння рослин. Кращим строком літнього садіння картоплі є третя декада червня. Ранньостиглі сорти висаджують на тиждень пізніше, а середньопізні й пізні – на тиждень раніше зазначених строків. Для літнього садіння використовують бульби масою 30-60 г. Глибина садіння – 6-8 см. Площа живлення – 70?15-20 см. Загущення – 70-80 тис./га. | Догляд за посівами картоплі передбачає створення сприятливого водно-повітряного і поживного режимів, а також знищення бур’янів, шкідників та хвороб. Значної шкоди молодим рослинам картоплі завдають бур’яни. Вони проростають швидше, ніж бульби, споживаючи велику кількість вологи та поживних речовин. На ділянках де висаджено бульби, на 6-8 день після садіння слід провести розпушення міжрядь і гребенів за допомогою просапних культиваторів, щоб знищити бур’яни у фазі так званої «білої ниточки» і якісно розпушити грунт. Для боротьби з бур’янами можна застосовувати гербіциди. Перед появою сходів на поверхню поля вносять гербіцид зенкер, 70% з.п. (0,5-1.5 кг/га або 50-150 г на 10 арів) чи стомп, 33% к.е. (5 л/га або 500 мл на 10 арів). У зв’язку з тим, що дія гербіциду полягає в утворенні плівки на поверхні ґрунту, після внесення гербіциду не бажано проводити механічні обробітки. Із шкідників найбільшої шкоди картоплі завдає колорадський жук, з хвороб – фітофтороз. Боротьба з хворобами та шкідниками – значний резерв підвищення врожайності і поліпшення якості картоплі. Одна личинка колорадського жука за три дні може знищити до 40 кв. см листкової поверхні. Знищення 10-15% листкової поверхні у рослини картоплі призводить до зниження врожайності бульб на 18-35%. Для боротьби з колорадським жуком використовують біологічні та хімічні методи. З біологічних препаратів для боротьби з колорадським жуком рекомендується використовувати фітоферм, 0,2% к.е. (0,3-0,4 л/га) проти 1-3 поколінь личинок. З хімічних препаратів на присадибних ділянках, дачах та городах дозволено використовувати фастак, 10% к.е. (6 мл препарату), арріво, 25% к.е. (4,5 мл), Денис, 2,5% к.е. (6 мл), шерпа, 25% к.е. (4,5 мл) та регент 25, 2,5% к.е. (50-60 мл) на 30 л води з розрахунку на 10 сотих. У фермерських господарствах, де картоплю вирощують на більших площах, для боротьби з колорадським жуком можна використовувати такі інсектициди: фастак, 10% к.е. (0,07-0,1 л/га), Денис, 2,5% к.е. (01-0,15 л/га), карате, 5% к.е. (0,1 л/га), шерпа, 25% к.е. (01-1,16 л/га) та регент, 80% в.г. (0,020-0,025 кг/га). Серед хвороб картоплі найбільш поширений і небезпечний – фітофтороз. При ураженні вегетативної маси більш як 75% врожайність знижується на 50% і більше, а товарність бульб – вдвічі. В останні роки, крім традиційної, листкової, значного поширення набула стеблова форма фітофторозу, яка призводить до ще більших втрат. Листкова форма фітофторозу інтенсивно розвивається в період змикання рядків картоплі при високій вологості повітря і температурі 16-21 С. При ураженні хворобою на краях листків нижнього ярусу з’являються сірувато-білі масні плями, пізніше листки чорніють, звисають донизу, у вологу погоду загнивають та відпадають. Стеблова форма фітофторозу уражає рослини раніше, ніж листкова. На стеблах з’являються темні плями або смуги. Уражені тканини висихають. Для боротьби з фітофторозом використовують препарати контактної та системно-контактної дії, дотримуючись при цьому оптимальних строків обприскування та норм витрати препаратів. Перший обробіток посів картоплі проти фітофторозу рекомендується проводити на посівах картоплі профілактично, до появи плям фітофторозу на рослині – в період змикання бадилля в рядках – одним із контактних препаратів: дітаном М-45,80% з.п. (1,2-1,6 кг/га), полікарбацином, 80% з.п. (2,4 кг/га) або 1% розчином бордоської рідини. Через 6-7 днів необхідно обприскувати препаратами системно-контактної дії з інтервалом 10-14 днів (3-4 обробітки за сезон). У країнах Західної Європи перший обробіток рослин від фітофторозу проводять обов’язково препаратом системно-контактної дії, оскільки в цей час відбувається інтенсивне наростання вегетативної маси картоплі. Після змикання бадилля в рядках обприскують контактними препаратами. Із системно-контактних препаратів найбільш ефективними проти фітофторозу є акробат МЦ, 69% з.п. (2 кг/га або 200 грамів на 10 соток) та ридоміл МЦ, 72% з.п. ()2,5 кг/га або 250 грамів на 10 соток. Норма витрати робочої рідини при обприскуванні на площі 1 гектар – 300-400 літрів води, а площі 10 арів – 30-40 літрів води. | Картоплю весняних строків садіння збирають після скошування картоплиння косаркою КІР-1,5 або гичко-збиральною машиною УБД-3. Бульби викопують картоплекопочами КТН-2М, КСТ-1,4 і УКВ-2 і швидко їх підбирають, щоб не допустити сонячних опіків. При пізніх строках збирання використовують комбайни ККУ-2 або Е 665-676. Картоплю літніх строків садіння починають збирати після заморозків, які знищили картоплиння. Враховуючи перепади температур і можливість настання морозів, картоплю слід збирати в стислі строки. | Після збирання бульби бажано просушити і помістити в темному сухому місці на тимчасове зберігання. Зібрану картоплю перед закладанням у сховища на постійне зберігання витримують 10-15 днів, потім перебирають, видаляючи хворі та пошкоджені бульби. За два тижня до закладання картоплі на зберігання, приміщення необхідно побілити 20-25% розчином свіжо гашеного вапна з додаванням на кожні 10 літрів розчину 100 грамів мідного купоросу. Оптимальними для зберігання картоплі вважають такі умови: температура – 2-5С, вологість повітря – 85-95%. | Промисловість виробляє з картоплі: 1) продукти тривалого строку зберігання (не менше року) — сушену картоплю, сухе картопляне пюре, крупку, пластівці, гранули,стовпчики та інші з вологістю не більше 12 %, 2) заморожені продукти короткочасного зберігання (не менше З міс) — гарнірну, рублену та нарізану шматочками картоплю, пиріжки, картопляні котлети, пюре та ін., 3) консервовану картоплю — очищені, підсолені та відварені до напівготовності невеликі бульби вкладають у скляні або жерстяні банки з подальшою стерилізацією. В інших країнах способом стерилізації готують солодку картоплю, «зірвані пиріжки» тощо, 4) продукти короткочасного зберігання (до 1 міс) — хрустку, обжарену картоплю, картопляні крекери, чіпси, 5) овочеві концентрати — в гранульованому чи розсипчастому вигляді, готові продукти для швидкого приготування страв, 6) консервовані готові до вживання продукти: перші страви — борщ, капусняк, розсольник, супи, другі страви — картоплю печену з різними добавками та в поєднанні з іншими продуктами, фаршировану картоплю, картопляні зрази, біфштекси, котлети, гуляші та інші, а також солодкі страви з картоплі — креми, киселі, де використовують картопляний крохмаль. |